З нормальним резюме не вас, а ви будете вибирати, — українець у Канаді про працевлаштування на LinkedIn

LinkedIn — це найстаріша масштабна соцмережа, це понад 700 млн користувачів, 55 млн компаній, 3 нові працевлаштовані щохвилини та найвищий рівень довіри серед корпорацій. 

Про особливості пошуку роботи, комунікацію та заповнення профілю на цій платформі редакція PRO Ідеї. Головні новини маркетингу розпитала Тимофія Німця — українця, що вже чотири роки живе, навчається та працює в Канаді, працевлаштованого за допомогою LinkedIn.

LinkedIn очима працівника: наскільки зручна платформа для пошуку роботи?

LinkedIn — це, прямо кажучи, соцмережа для бізнесу. Там купа емплойерів (ред. – роботодавців) різних масштабів — починаючи з місцевої компанії, яка робить «щось», та закінчуючи Амазоном, який робить УСЕ.

Як для користувача з іншої сторони барикад — працівника — це дуже класна можливість ознайомитися з культурою компанії, у якій хочеш працювати, оскільки всі туди зливають максимум професійної інформації про себе. Тобто можна знайти людей, що працюють у цікавому для тебе місці, і поспілкуватися з ними. Я не знаю, чи це дуже популярно в україномовному сегменті, але англомовні всі дуже радісно відписують і в цілому не проти поспілкуватися. 

Також LinkedIn непоганий для нетворкінгу, якщо цікаво знайти однодумців чи поговорити з людиною, яка вже пройшла твій шлях. Можна, наприклад, розпитати про деталі професії, попросити ефективну пораду. 

Якщо ж у тебе немає цілі щодо конкретної компанії, то є щось типу сторінки робіт, де показує, хто зараз рекрутить, які позиції можуть бути цікавими на основі твого профайлу. Особисто я знаю багатьох людей, що познайомилися з епрлойером і знайшли роботу через цю платформу.

Які пропозиції зазвичай отримуєш? У чому підводні камені?

Пропозиції частіше надходять 3 типів:

1. спам — без цього нікуди;
2. спам від твоїх знайомих — бо вони відкривають новий вебсайт, де будуть публікувати курс про фінанси чи продавати глютен-фрі шампуні з шишок з острова Хоккайдо;
3. нарешті — рекрутери пропонують роботу.

Насправді дуже багато пропозицій ніяк тебе не стосуються, бо вони — теж спам. Добре, коли надходить щось типу «привіт, у нас є такі позиції… якщо ви зацікавлені, то дайте знати, — і я вам скину посилання на анкету». Перевага подібних повідомлень у тому, що є змога реальній людині поставити реальні запитання про позицію чи компанію. І така двостороння комунікація краща, ніж на інших сайтах: не потрібно самостійно вивчати деталі про компанію — достатньо лише запитати.

У цілому пропозиції непогані. Але, якщо ви юрист-початківець, не мрійте, що хоч одна отримана пропозиція підійде: майже всі вони будуть про senior-юриста з десятьма роками досвіду. 

Поділися головною порадою для заповнення профілю

Заповнюйте насамперед тим, що шукаєте, а потім — тим, чим пишаєтеся (особисті досягнення). Там є безліч секцій: круті скіли (ред. – навички), експіріенс

(ред. – досвід), який, напевно, узагалі найважливіший, навчання, сертифікації. 

Наповнення профайлу залежить від ситуації. Наприклад, якщо ви вже працюєте 10 років у даній сфері, то однозначно будете робити акцент на досвід. Коли ж ви студент і це перша ваша робота, то краще поділитися академічними досягненнями, різними сертифікатами з курсів і персональним портфоліо.

Яка головна дієва тактика з пошуку роботи на цій платформі?

Наскільки я знаю, статистика свідчить, що краще спамити всіх. Ніхто не відповість — треба змінювати тактику. Але якщо резюме нормальне, то відповідь обов’язково надійде. І тоді вже не вас, а ви будете вибирати. 

Коли у вас будуть конкретні пропозиції, LinkedIn як соцмережа зможе провайдити (ред. – надати) всю інформацію. Плюс, як я вже казав, можна написати комусь, хто вже працює в цікавій для вас компанії. Тому думаю, що краще подавати більше заявок, аніж менше.

На що варто звертати увагу в профілях компаній в LinkedIn?

Можу порадити насамперед подаватися в ту компанію, про яку вже щось знаєте, з якою маєте схожу філософію, технології чи ще щось (залежить від професії).

Корисно також дослідити активність компанії на платформі й, знову-таки повторю, написати комусь, хто там уже працює.