Про шлях від журналістики до стрімера та блогера з нуля та як запам’ятатися глядачу в гіперконкурентному світі.
Ми поспілкувалися з Олександром Бараненком (нік Handreader) — стрімером-початківцем та блогером, який створює контент переважно на тему ККІ (колекційних картярських ігор).
В останніх класах школи зрозумів для себе, що хочу працювати в медіа. Розглядав кілька спеціальностей, але в результаті обрав класичну журналістику. Вирішив, що треба почати з основ.
Вступив до КНУ імені Т.Г Шевченка на спеціальність “Журналістика та соціальна комунікація”, з чого і почалося моє знайомство з медіасферою.
Думав, що після журналістики зможу легко перекваліфікуватися в спортивного коментатора, але, як бачите, знайшов себе в дещо іншому.
Враховуючи, що кіберспорт визнали офіційним видом спорту в Україні, а я коментую турніри — цілі я досягнув.
Насправді “вирішив” слово не влучне, скоріше спробував! І перші спроби були дуже невдалі.
На початку, зовсім не маючи досвіду, я проводив трансляції на платформі Twitch, які дивилося від 1 до 5-ти глядачів. Це тривало близько 3-х місяців, і тоді мені здавалося, що я просто не здатний набрати аудиторію і взагалі нікому не цікавий.
Я закинув ідею стати стрімером ще на півтора року. За цей час я отримав навички роботи в програмах для відеомонтажу, працював над своєю “надсором’язливістю” перед камерою і почав займатися просуванням нішевих брендів у соціальних мережах. Саме тоді й виникла ідея створення YouTube-каналу.
Я стрімив, стрімив часто, навіть для 5-ти глядачів. Я багато практикував та щодня займався самоосвітою, збирав гроші на круту техніку.
Рідні, загалом, підтримали моє нове захоплення. Вдома з’явилися нові екзотичні правила на кшталт “не галасуй, поки іде запис” або “не заходь під час трансляції”. Вони швидко призвичаїлися.
Хоча, чесно сказати, було складно пояснити своїм близьким, що я не просто граюся, а реально працюю. Так, це приносить мені задоволення, але водночас — це тяжкий труд, щоденний.
Момент притирки, що я розвиваюся, а не прикриваюся стрімінгом, теж був. Такий інноваційний вид зайнятості не одразу сприймається старшим поколінням, але я щасливий, що мої прийняли це доволі швидко, а зараз підтримують на всі 100%. Основним зауваженням в мій бік було те, що я став вести малорухливий спосіб життя (до цього займався баскетболом 6 років). Варто погодитися з цим недоліком та виділяти якийсь час на зарядку.
Щодо початку все було, як я вже зауважував, досить складно!
Кожен канал виборює собі свого глядача, тож, якщо ви думаєте, що просто натиснувши “опублікувати” на першому відео, ви одразу прокинетесь популярним — поспішаю вас розчарувати.
Це величезна робота, яка потребує від вас і багато часу, і розумових зусиль, і чималих фінансових вкладень. Я розпочав свій шлях на Youtube у вересні 19-го року, і на той час планів щодо каналу взагалі не існувало.
Давався взнаки негативний попередній досвід, і, чесно, я не вірив, що мої відео набиратимуть хоча б сотню-другу переглядів.
Перший ролик мене намовили записати друзі, яким я пояснював базові принципи гри у Gwent (польська колекційна картярська гра за мотивами романів А.Сапковського “Відьмак”).
Мій аналіз гри у тому відеоролику вийшов доволі глибоким, не типовим. На той час такого контенту в цій ніші або не було, або він досить поверхнево торкався тем, які я розбирав детально. Мені пощастило побачити прогалину і заповнити її.
*Довідка: Gwent — це покрокова тактична колекційна карткова гра. Гравці грають один проти одного або проти штучного інтелекту, попередньо зібраними колодами однією з шести фракцій, які містять не менше 25 карт. Фракції мають різних «лідерів», кожен з яких володіє індивідуальними здібностями. Фракційний лідер представлений на ігровому полі в вигляді тривимірної анімованої фігурки.
Найскладніше на початку — набір аудиторії. Якщо ви не якась зірка шоу-бізнесу чи відома персона, про вас очевидно ніхто нічого не знає. А ваша мета полягає в тому, щоб людина, яку ви ніколи не бачили наживо і ні разу з нею не спілкувались, не тільки зацікавилась темою, яку ви розповідаєте, але й вами — як спікером, як контент-мейкером. Звучить просто, для людей, які ніколи не зустрічалася з подібним медійним завданням у житті.
Зі свого досвіду скажу, що свою першу тисячу підписників я набирав приблизно два з половиною місяці.
Handreader перекладається як читач рук, тобто людина-шулер, яка граючи в карти, бачить руку опонента. Для ефектного старту потрібен був ефектний нік.
Що складно зараз? Відповідь, як це не парадоксально, досить проста: шукати свіжі й екстравагантні ідеї завжди нелегко. Тим більше, після стадії задуму, завжди йде реалізація, яка практично завжди в десятки разів складніша креативного процесу. Тим більше, якщо ви намагаєтесь втілити щось дійсно грандіозне.
Перш ніж прийти на YouTube чи Twitch і розпочати там свою діяльність, ви маєте чесно відповісти собі на ряд запитань.
1. Чи дійсно ви готові вкласти душу у свій проєкт?
2. Яка ціль вашого проєкту?
3. Яким чином та за який час ви хочете її досягти [ціль]?
У залежності від відповідей, ви мусите прийняти рішення та почати працювати або вибрати інший вид діяльності. Люди опускають руки тоді, коли не можуть досягти цілі, тому про них дійсно треба дуже гарно поміркувати.
Ну і, звісно, робіть те, що вам подобається. Без цього ніяк, не сприймайте блогінг та стрімінг як роботу, у якій офіс переїхав до вас додому. Ви маєте робити контент за власним бажанням і отримувати задоволення від процесу, тоді на вас чекає успіх.
Питання досить абстрактне, залежить від категорії, яку ви збираєтеся знімати, та що хочете в ній втілювати. Мені для запуску проєкту довелося рік збирати на потужний персональний комп’ютер вартістю близько 50-ти тисяч, паралельно купуючи різноманітне обладнання.
Коли пішли перші заробітки, я зібрав повний комплект апаратури, який зараз допомагає створювати контент зовсім іншого рівня: потужний комп’ютер, вебкамера, мікрофон, навушники, хромакей, світло, штативи, крісло. Все це, в сумі з гарним комп’ютером, може вартувати до 80 тисяч.
Проте не лякайтеся, почати можна і з менш дорогим обладнанням і вже в процесі оновлювати свою робочу зону.
До речі, кріслу окрема увага, бо той час, який я проводжу за комп’ютером, нереально погано впливає на хребет. Якісне крісло — теж важлива складова успіху. Ну, як мінімум, здоров’я.
Зараз мій канал виріс до 7-ми тисяч, і до нього також додався Twitch з 3-ма тисячами підписників. Тепер середній онлайн моїх трансляцій близько 300 користувачів (часто доходить до 500, якщо додавати суми платформи для стрімінгу Twitch та Youtube).
Я став гравцем кіберспортивної команди TLG та офіційним партнером Gwent. Маю фан-сервер в Discord, який віднедавна налічує понад 2 тисячі активних користувачів.
Також довкола мене сформувалась команда модераторів й адміністраторів, які багато в чому допомагають, починаючи від чистоти в чатах та Діскорді, до монтажу та преролів на відео.
Підписники та шанувальники стали робити карикатури, нарізати відео з моєю участю на фан-каналах, робити меми та телеграм-стікери.
Насправді досягнення дуже скромні, плани та амбіції їх багаторазово перевищують. Планую скоро запустити нову рубрику, на підготовку якої довелося витратити купу часу та зусиль, сподіваюся, вона вистрілить.
Найголовніший дохід йде з платних активностей на стрімі: підписок, замовлень музики, донатів. Досить непоганий «пасивний», якщо так можна виразитися, дохід приносить YouTube і його спонсорська програма.
Ну і реклама, звісно, але до такого рівня монетизації, щоправда, треба дорости, але якщо отримуєш гарну пропозицію, то разовий заробіток за одне відео дуже зростає.
Нестабільність, насправді, всюди, і з наявністю чи відсутністю трудової книжки мало пов‘язана. Поки немає якихось побоювань, що через 4-5 років займатись контентмейкінгом раптом стане не ліквідно.
Скажу більше, ваша аудиторія, яка вас слухає й дивиться — це стабільніша «валюта», аніж долар або євро, бо вона не знеціниться і просто так нікуди не зникне.
Напевне, головна порада — любіть те, що ви робите. Ваша аудиторія сканує вас краще за найпотужніші у світі мікроскопи, вона бачить як фальш, так і віддачу.
Застосовуйте це на свою користь!