Кар’єра під час студентських років: необхідність чи можливість підзаробити?

Про працевлаштування в студентські роки, та чи потрібне воно для успішної кар’єри.

Можна знайти безліч історій успіху бізнесменів, директорів, лідерів думок. Але як почати успішну кар‘єру під час студентських років написано мало. Ледве не на кожну посаду «для студентів» вимагають роки досвіду та вже цілком сформовані професійні навички. 

Pro Ідеї. Головні новини маркетингу звернулися до студентів української філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, щоб з‘ясувати, де взяти «ці роки» до свого резюме, щоб влаштуватись працювати в омріяні медіа.

Одні студенти з усіх сил шукають роботу, щоб забезпечити самостійне проживання в гуртожитку, інші хочуть отримувати досвід, щоб досягати кар’єрних висот якомога швидше. Ми поспілкувались зі студентками, які успішно влаштувались в медіа, щоб дізнатись, чого їм це коштувало, та навіщо працювати, коли, як правило, можна не працювати. 

Як ви вирішили, що потрібно почати працювати? Яка була мотивація (грошова/кар’єрна)?

“Це було сумно і дуже смішно. Я приїхала до Києва, щоб подати документи після вступу. Оскільки я з Донецька, шансів встигнути після цього повернутися додому було мало. Це був початок розуміння, наскільки серйозним було рішення жити самостійно. Відстань від дому — величезна складність. 

Так, в один день я запитала в менеджера McDonald’s, чи можу влаштуватися на роботу на місяць. І мене не взяли, бо мені не було 18. 

На другому курсі мені все ж таки випала щасливіша нагода почати працювати: у багатьох університетах є обов’язковим проходження практики. Звичайно, це спроба лише знайти себе і про матеріальну винагороду не йдеться. Бувають різні ситуації, проте досвід, спілкування, нові контакти — найкорисніше. Раджу ніколи не ставитися до таких нагод поверхнево, ретельно вибирайте компанії або заклади, тому що під час перших кроків ви зекономите час на чужі помилки — власних буде достатньо. Шукайте, насамперед, людей, які можуть навчити вас не лише професії, але й наполегливості, креативності та змусять рости”, — Щемелева Аліса, редакторка та перекладачка “Yves Rocher Ukraine".

“Найголовніша мотивація — бажання матеріально забезпечувати себе самостійно і полегшити життя батькам. 

Та, звичайно, прагнення спробувати себе у багатьох проєктах, аби знайти справу, від якої я по-справжньому буду кайфувати”, — Вишемірська Анастасія, контент-менеджерка компанії “EcoEnegrie".

“Мені зараз 21. Працювати я почала десь у 18. Це був другий курс університету, і я вирішила спробувати себе у якості журналіста. Тоді у мене було багато друзів, які підпрацьовували то на канікулах в місцевих газетах, то просто починали свою кар’єру. Друг мені запропонував спробувати на канікулах писати в газету невеличкі новинні замітки та статті про різні події. Це була газета в моєму рідному місті — Кропивницькому. Отже мотивація була просто себе спробувати в цьому, подивитись — чи це моє, чи ні.

Більше все-таки кар’єрна мотивація, а не грошова, але й грошова, само собою, тому що, як відомо, студенти не найбагатші люди. Хотілося мати власні кошти, крім стипендії. Коли я поверталася до Києва, домовилася про дистанційну роботу,” — Наталія Нічишина, кореспондентка газети “Первая городская газета” в місті Кропивницькому. 

“У мене ніколи не було мотивації знайти роботу, щоб заробити грошей. Завдяки батькам, у мене завжди було все, чого я хотіла (айфони не випрошувала), але потреби піти працювати не було.

Моя мотивація полягала в тому, що я вступила до університету, куди не хотіла вступати, але пішла, тому що отримала бюджетне місце. Мені було нудно: я не зовсім розуміла, що можна в майбутньому з цим робити. Оскільки я хотіла стати журналістом, вирішила шукати можливості, незалежно від обставин”, — Тодуа Ніно, кореспондентка служби виробництва новин телеканалу “Київ”.

Як би легко це не звучало в теорії, на практиці студентам не завжди вдається знайти омріяну роботу. Часто їм відмовляють через недосвідченість, відсутність формату неповного робочого дня, чи взагалі — не відповідають.

Незважаючи на такі випадки, є багато програм стажування від різних компаній, практик, безкоштовних курсів для отримання досвіду. Дівчата розповіли нам свої лайфхаки для пошуку роботи.  

Як вам вдалося знайти роботу? З якими складнощами студенту можна зустрітися під час пошуку роботи?

“Завдяки участі в студентському самоврядуванні, мені було простіше знайти практику — цю діяльність можна записати у резюме, в якому у студентів прочерк замість досвіду роботи. А під час практики я пройшла стажування у двох місцях — в редакції Elle.ua та креативній агенції, де згодом й залишилася працювати.

Знайти практику можливо, написавши листа HR-спеціалісту, головному редактору, менеджеру, їх пошти зазвичай є у контактах на офіційних сторінках компаній. Або просто придивіться уважніше до того, які заклади працюють поруч з вашим університетом. Так я, опустивши руки та йдучи влаштовуватися в бюро перекладів, оскільки залишався один день на знаходження практики, помилилася поверхом і влаштувалася у креативну агенцію. Зараз я працюю в іншій компанії, куди працевлаштувалася за допомогою одного з популярних українських сайтів пошуку роботи”, — Щемелева Аліса, редакторка та перекладачка “Yves Rocher Ukraine”.

“Спочатку студентів лякає список вимог до всіх вакансій, серед яких: досвід від 2-3 років, якого у студентів зазвичай немає, знання програм, назви яких бачиш вперше та інше.

Надсилайте резюме на всі вакансії, які вас цікавлять. Тому, хто стукає у якомога більше дверей, — обов’язково відчинять”, — Вишемірська Анастасія, контент-менеджерка компанії “EcoEnegrie”.

“Роботу знайти було нескладно, оскільки мені її запропонували самі”, — Наталія Нічишина, кореспондентка газети “Первая городская газета” в місті Кропивницькому. 

“Я намагалась знайти роботу на відомих сайтах, але мені досі ніколи це не вдавалося. Я змогла знайти роботу тільки завдяки випадковостям.

Одного разу Тимур Мірошниченко виклав допис в Інстаграм про практику на “Суспільному”. Я вирішила спробувати, і мене взяли. Так я отримала шестимісячний досвід стажування в новинах. Потім випадково побачила новини про набір студентів до медіашколи від телеканалу “Київ”. Зазвичай я ні на що не сподіваюся, але й цього разу мене взяли. Тому роботу було знайти загалом неважко: усюди, куди я “стукала” мене брали”, — Тодуа Ніно, кореспондентка служби виробництва новин телеканалу “Київ”.

Однак, навіть коли студентам вдається знайти гарну роботу, часто в них починаються інші проблеми. Неприємний факт, але у більшості випадків різні робочі колективи недолюблюють та недооцінюють недосвідчену молодь. Дівчата розповіли нам абсолютно різні історії з життя. 

Як відбувається адаптація до робочого процесу? Як студентів приймає колектив?

“На першій роботі мене хвилювало лише те, що я багато чого не вмію. Я відчула нестачу знань. Було багато стресу, нерозуміння, проте я обожнювала працювати у цій сфері. Мені здавалося, ніби я змінюю світ.

На цьому етапі будьте трохи божевільними та захоплюйтеся своїми помилками. Сприймайте їх як необхідне явище у вашій кар’єрі та чекайте на завдання, яке ви виконаєте класно. Слідкуйте за тим, щоб ваша зарплатня дорівнювала середньому показнику у вашій галузі та не була заниженою.

Поняття «колектив», як на мене, вже не існує. Є різні люди, яких об’єднують майже спільні цінності. Не намагайтеся сподобатися всім, проте будьте відкриті до змін: від зовнішності до манери спілкування. Більше спілкуйтеся з колегами про їхні улюблені книги, фільми, проходьте навчальні курси.

Ви будете на дуже різних професійних рівнях, і вам потрібно скоротити цю відстань, стати «своїм». Ті, хто буде оцінювати вашу роботу, будуть робити це з професійного погляду, і до цього потрібно прислухатися. Я знайшла там справжніх друзів, з якими досі спілкуюся, а також я досі вдячна першому керівництву. Всі з чогось починали”, — Щемелева Аліса, редакторка та перекладачка “Yves Rocher Ukraine”.

“Мені пощастило з колективом: це молоді та привітні колеги, які хочуть створити винятково сприятливу атмосферу та робочі відносини. Головне – не обманювати майбутніх співробітників, розповідаючи про свої виняткові таланти, навички та колосальний досвід, а бути собою і не боятися заявити, що ти піонер у цій справі, з великим потенціалом й бажанням вчитися. Повірте, тоді вам обов’язково підуть назустріч і щиро захочуть поділитися своїм досвідом”, — Вишемірська Анастасія, контент-менеджерка компанії “EcoEnegrie”.

“Це не було складно. Мені завжди подобалося працювати з людьми, брати в них інтерв’ю, відвідувати різні події та писати про них відгуки. Колектив теж прийняв добре: усі розуміли, що я студентка і допомагали. Навіть погоджувались помінятися подіями”, — Наталія Нічишина, кореспондентка газети “Первая городская газета” в місті Кропивницькому.  

“Не можу сказати, що робочий колектив погано сприйняв, але взагалі будь-яка компанія — це коли всім на тебе начхати. Було зверхнє ставлення, тому що будь-яка молода людина, яка йде на роботу, буде зустрічатися зі зверхнім ставленням. Але не зважайте на це і пам’ятайте, що ми молоді та круті! Не давайте себе принижувати!”, — Тодуа Ніно, кореспондентка служби виробництва новин телеканалу “Київ”.

Перший досвід роботи запам’ятовується на все життя, але для багатьох він все ж складний. Колектив, робочі стосунки, обов’язки, графік, відповідальність — усе це лякає новачків. Героїні нашої статті поділились своїми емоціями та почуттями від першого досвіду роботи в медіа. 

Що було найлегшим, а що найтяжчим в роботі, в робочому процесі? Які емоції переживаєш під час першої роботи?

“Найважче у першій роботі — те, що ви студент. Поєднувати навчання та роботу складно. Я домовлялася про вихідний або скорочення навантаження на роботі під час модульних тижнів або сесії, мені йшли назустріч.

Ніколи не ставте роботу вище за пріоритетом, ніж навчання, якщо у вас немає серйозних обставин. Також не бійтеся казати викладачам, що ви працюєте”, — Щемелева Аліса, редакторка та перекладачка “Yves Rocher Ukraine”.

“З самого початку найтяжче було усвідомити, що замість прогулянок з друзями та хобі, я маю працювати та витрачати на роботу увесь свій час, проте зовсім скоро я звикла до такого режиму і стала пишатися тим, що правильно вибудувала пріоритети.

Найлегшим було виконання тих доручень та завдань, умови та результати яких були завчасно озвучені, тобто, мені пояснювали, що конкретно від мене вимагається, а не задача на зразок «піди зроби, знайди, що хочеш, де хочеш, як хочеш, але зроби». 

Найприємніше — це втома після насиченого і плідного дня та усвідомлення проробленої роботи, що діє як чарівна пігулка”, — Вишемірська Анастасія, контент-менеджерка компанії “EcoEnegrie”.

“Найтяжчим в роботі був початок, тому що журналістська діяльність динамічна. У колег не було часу мені щось пояснювати. Коли приходиш на подію, маєш зорієнтуватись, у кого взяти коментар, вивчити інформацію про подію. Можна сказати, я вчилась в польових умовах. Сама знаходила контакти потрібних людей, сама вивчала усі тонкощі. 

Найлегше — брати інтерв’ю у творчих людей, тому що я сама досить творча людина, і мені легко зрозуміти, про що їх запитувати. Я була постійно в тонусі, була постійно в русі. Відчувала, що займаюсь діяльністю, яка мені до душі. 

Крім журналіста, я ще рік працювала тренером з Pole Dance. Займалася 5 років, потім склала іспит за 4-ма рівнями, що й дозволило мені стати тренером. Це було нелегко емоційно: одна справа займатися для себе, а інша — пояснити людям елементи. По суті, маєш бути і педагогом, і психологом, і гарним спортсменом одночасно”, — Наталія Нічишина, кореспондентка газети “Первая городская газета” в місті Кропивницькому. 

“Напередодні першого робочого дня я не спала всю ніч, тому проспала. Мені подзвонив водій, який розвозив нас під час карантину, і у мене було буквально кілька хвилин, щоб зібратися. Було дуже складно, бо мене кидали, наче в море плавати, ніхто не “сюсюкався”, доводилося вчитися всьому у процесі.

Найлегшим було те, що на роботі зі мною працює моя подруга. Завдяки тому, що на роботі завжди була поруч близька людина, мені морально було легше”, — Тодуа Ніно, кореспондентка служби виробництва новин телеканалу “Київ”.

Поради студентам, які хочуть працювати 

“Моя порада — вибирати майбутню роботу, так і навчання, те, що справді любиш робити. Не копіюйте чужі шаблони, тому що головне — це самореалізація, а вона для кожного різна.

Намагайтеся зрозуміти, що конкретно вас цікавить. Не в кожного з’являються думки про кар’єру під час навчання. Головне — бути чесним з собою та робити трохи більше, ніж достатньо”, — Щемелева Аліса, редакторка та перекладачка “Yves Rocher Ukraine”.

“Не боятися свого незначного досвіду або його відсутності — ви вже зробили великий крок, якщо йдете на першу співбесіду, навіть, якщо і безуспішну. Не вигадувати заслуг, яких справді не маєте — будьте чесними та не бійтеся говорити, що не маєте досвіду, проте неодмінно хочете отримати його. Час від часу цікавтеся про бажані вакансії у знайомих або друзів”, — Вишемірська Анастасія, контент-менеджерка компанії “EcoEnegrie”.

“Я б порадила не боятися пробувати ще, якщо вам відмовили. Бо студентам тяжче знайти роботу, ніж тим, хто вже має освіту та хоч якийсь досвід. Дехто готовий працювати зі студентами, надає програми стажування, які допоможуть здобути досвід. Нехай перші спроби будуть неоплачувані, але дадуть досвід. 

Також не погоджуватися на менше, ніж ви хочете, а шукати саме те, що вам подобається. Хоча, можливо, це буде нелегко, але так ви не втратите час на непотрібні речі”, — Наталія Нічишина, кореспондентка газети “Первая городская газета” в місті Кропивницькому. 

“Не боятися пробувати, тому що часто ми не маємо бажаного тільки тому, що ми не спробували. Я теж думала, що на телеканал потрапити нереально. Але все залежить від наших бажань та завзятості. Потрібно мріяти, бо Всевишній чує наші бажання та дарує шанси та можливості. Вірити в себе! Повірити в себе дуже важко. Якщо не ми, то ніхто в нас не буде вірити”, — Тодуа Ніно, кореспондентка служби виробництва новин телеканалу “Київ”.

Усі сторії успіху з чогось починалися. Якщо “стукати” в омріяні двері — їх обов’язково відчинять.