Казки з дитячого письменницького онлайн-марафону #stayathomewritestories

Раніше ми вже оголосили імена переможців дитячого письменницького онлайн-марафону #stayathomewritestories та опублікували казки фіналістів.

Однак, не менш дивовижні за своїм сюжетом історії написали решта учасників, і вони дійсно варті уваги.

Оксана Шпортько – спеціаліст з розвитку креативного мислення, письменниця, засновниця Дитячого письменницького клубу підтверджує, що найчастіше питання ще до карантину, коли дитячий письменницький клуб/гурток казкотерапії працював у штатному режимі в Центральній бібліотеці імені Т.Г Шевченка для дітей м.Києва, було таке: “Як діти створюють казки?”

Відповідь проста й складна водночас. З одного боку в ДНК дитини закладене вміння фантазувати й створювати історії. З іншого – вигадати твір і розказати його перед аудиторією слухачів – для цього потрібна сміливість. Саме її, як і креативне мислення та вміння швидко зорієнтуватися у темі, придумати цілий світ впродовж 10-15 хвилин, і розвивають у собі юні письменники. Вони не замислюються над стилем, а просто фантазують, пропонуючи щоразу нові неповторні ідеї.

Хтось охоче розповідає про вигаданих персонажів: драконів, ельфів, тролів. Комусь до вподоби поділитися історією, придуманою на основі реальних подій: про домашнього улюбленця, подорожі, найкращу подругу.

Дуже часто діти описують пригоди у паралельних світах, де живуть дивовижні істоти, які можуть чаклувати, а головні герої наділені надможливостями. До речі, в таких казках діти розвивають власну сміливість, готовність прийти на допомогу і навіть подолати найстрашнішого лиходія, який погрожує цілому королівству.

Вміння придумати казку, в якій герой виходить зі складної ситуації, долає ворогів і сіє добро, – це свого роду підготовка себе до дорослого життя, в якому дитина не злякається випробувань або труднощів, а вийде із заплутаної ситуації, не дозволивши нікому маніпулювати своєю точкою зору.

Саме тому вміння створювати казки – це і легко, і складно водночас. Почитайте казки наших юних авторів та познайомтеся з їх захоплюючими подорожами у світ неймовірних перевтілень та пригод.

Казки учасників дитячого письменницького онлайн-марафону #stayathomewritestories

Казка «Неправди важко позбутися»

Ліза Тельчарова – 9 років, учениця 3 класу

Жила-була на світі Правда. В усьому вона намагалася допомагати людям і живим створінням. Була вона доброю, щирою. Підтримувала тих, хто потребував впевненості та внутрішньої сили.

Вночі вона перетворювалася на білого доброго вовка. Вдень – була янголом і вміла літати. Вона дуже хотіла знайти демона, який робив погані вчинки і змушував людей брехати, злитися та розпалювати полум’я сварок. Їй ніяк не вдавалося впіймати його, бо ж він був хитрим і підступним створінням.

Коли самотужки справитися не вдалося, Правда попросила допомоги у тих, хто пізнав її добрі справи та вчинки.

Правда дала людям крила, щоб вони могли літати й швидко передавати їй місцезнаходження демона. Але проблема була в тому, що злий чаклун міг ставати невидимим та ще й крила у людей почали зникати, бо магія не діяла вічно.

Тоді Правда дала людям амулети, щоб ті захищали їх від брехні і могли протидіяти чаклуну. Все б нічого, та навіть маючи захисні артефакти, люди ніяк не могли позбутися старої звички – досі ще знаходилися ті, хто продовжував вводити в оману і говорити неправду.

Одного разу демон стомився і приліг відпочити. Його побачила дівчинка, на якій був амулет. Демон не встиг заховатися. Тоді дівчинка швиденько передала Правді, де знаходиться демон і та швидко прилетіла. Демон не злякався Правди ані трохи. Навпаки, він вирішив відкрити їй таємницю.

Яку саме? Виявляється, що і Правда не завжди говорить все як є, тому й усі люди не на 100 відсотків говорять правду.

Саме тому брехня ніяк не могла покинути планету назавжди й очистити її від свого впливу.

Казка «Місто з термомозаїки»

Поліна Гачечіладзе – 10 років, учениця 4 класу

Жила дівчинка Маша, яка все любила робити з лего. Якось вона дізналася, що можна створювати великі будинки з термомозаїки. Їй так сподобалася ця ідея, що вона почала робити цілі міста. В неї дуже гарно виходило.

Якось все в її будинках почало оживати, навіть фігурки, які вона там розмістила і домашні тваринки. З неба несподівано стали падати єдинороги, кити, слони. Що за дива, думала дівчинка? Як таке може бути?

Коли Маша трошки відпочила, відкрила оченята, – виявилося, що вона проспала до школи. Вона швиденько зібралася і прибігла, а там вже йшла контрольна, до якої вона не підготувалася. Та й коли, адже у неї такі дива вдома?!

Цього дня вона отримала погані оцінки… Та що ж тут поробиш? Пішла додому, а там дива продовжуються.

У її світі вже цілий палац з’явився, в якому купа їжі, яку можна з’їсти, варто тільки назвати ім’я свого домашнього улюбленця.

Маша добряче наїлася, за вікнами палацу вже темнішало і змія якась велетенська виповзла невідомо звідки. Проте Маша не злякалася, вона сіла на змію і вмить опинилася вдома, відчинила двері і… виявилося прокинулася! Це був справжнісінький сон. Тоді Маша вирішила підготуватися до школи. Зробила всі уроки, підготувалася до усіх контрольних і отримала дуже гарні оцінки.

Вона зрозуміла, що ніколи не варто здаватися й опускати руки.

Казка «Повір у свої мрії»

Марія Батечко – 10 років, учениця 4 класу

Заріна була сиротою. Вона дуже любила танцювати, проте не вміла це робити професійно. У неї була подруга Олександра, яка любила малювати, але також робила це по-аматорськи.

Одного разу Саша вигадала план, про який розповіла Зарині. План був непростий.

Дівчатка жили у притулку і давно мріяли втікти. Тож Саша запропонувала відправитися до Франції, у славетне місто Париж. Заріна злякалася, проте не відмовилася і погодилася на авантюру. Ретельно спланувавши втечу, дівчатка вночі втікли з сиротинця і відправилися на залізничний вокзал.

Там сіли у потяг і так стомилися, що не помітили, як заснули. Прокинулись дівчатка від сильного шуму. Відкривши очі, вони зрозуміли, що потяг кудись прибув і о диво… це був Париж!

Аби їм не ставили зайвих питань, вони залізли у коробку з-під яблук і причаїлися. Хтось коробку забрав і виніс з потягу. Коли коробку поставили на землю, і голосів поблизу чутно не було, дівчатка швиденько вилізли з неї й побігли геть.

Куди бігти, вони не знали, проте, побачивши величезний палац, вирішили бігти в його бік. Це виявився не палац, а школа образотворчих мистецтв. Саша зрозуміла, що піде до цієї школи й будь-що залишиться там. Про Заріну вона навіть і не подумала. Просто сказала, що вони зустрінуться наступного дня.

Заріна ж пішла собі сама далі. Їй сподобалася будівля з білим куполом, тож вона пішла на цей купол. Виявилося, що це була школа балету. Вона зайшла в будівлю, представилася і сказала, що бажає навчатися у цій школі. Адміністратор школи подивилася на дівчинку, попросила станцювати декілька па і винесла свій вердикт – запропонувала записатися до початкової групи. Заріна була на сьомому небі від щастя.

Минув рік і дівчатка випадково зустрілися на вулиці. Кожна з них досягла своєї мети. Одна стала художницею, а інша – балериною, і все через те, що колись ризикнули й відправилися у подорож, зробили крок у невідоме.

Казка «Райське одужання»

Самуїл Диров – 6 років

Жив був лемур. Він був дуже скромний. І у нього був друг, але дуже нескромний. Скромний лемур одного разу сильно захворів. Він заснув і прокинувся у Раю. Тоді він побачив там Бога лемурів. Бог йому сказав, що туди потрапляють лише скромні й запитав:

– Ти скромний?

Лемур відповів:

– Я не знаю, ви знаєте краще, перевірте самі.

І тоді Бог сказав:

– Зараз подивлюся.

Вимовивши це, Бог зник. Він став крихітним і на деякий час опинився у лемура всередині, ходив в його серці, затримався в голові. А потім з’явився перед лемуром знову і вимовив:

– Ти скромний, ти можеш залишитися в Раю. Але якщо хочеш одужати, з’їж цю кукурудзинку.

Лемур з’їв її й опинився у себе в кімнаті на ліжку. Він підвівся і пробігся, щоб розім’ятися. Все було в порядку. Він вирішив відсвяткувати своє одужання з друзями й приготував банановий торт та запросив всіх своїх друзів. Його нескромний друг теж був на святі, їв торт і слухав історію лемура. Розповідь зачепила його за живе. Він злякався, що ніколи не зможе потрапити до Раю. Нескромний лемур мало помалу почав вчитися бути скромним. Прямо на святі він не став просити добавки торта, хоча всі інші брали аж по два шматочки.

І на цьому казка закінчується.

Казка «Про двох зайчиків»

Андрій Софронов – 8 років, учень 2 клас

Жили собі два зайчики – Гриша та Міша. Вони любили гратися у піжмурки, бігати по галявинках і посміхатися усьому навколо.

Та одного разу Гришу вхопив хитрий лис і з’їв його. Міша дуже горював, не знав, що й робити. Тож пішов вчитися кунг-фу.

Минали дні за днями, Міша добре навчався і вже відчув у собі сили змагатися з ворогом. Тож пішов він до хитрого лиса і запитав, що ж той зробив з Гришею. А лис йому всю правду й вивалив, мовляв, з’їв я Гришка і все тут.

Міша так розізлився, що всі свої навички з кунг-фу одразу ж й випробував на хитрому і злому лисові.

Казка «Хлібне місто»

Іра Гейчук – 8 років, учениця 2 класу

Десь далеко-далеко існувала країна, в якій все було з хліба, печива, тіста. Навіть сонце там було з гігантського коржика.

У цій країні опинився хлопчик. Він йшов по хлібним крихтам і зайшов у самісінькі хащі лісу.

Мешканці цієї країни дуже боялися птахів. Бо ті могли у будь-яку мить з’їсти все їхнє місто.

Хлопчик вирішив врятувати місто від птахів і зробив це. На знак подяки мешканці подарували йому шоколадні крихти, але хлопчик відмовився і пішов собі далі.

Казка «Ліс дружби»

Анна Костів – 8 років, учениця 3 класу

Жили собі два домашніх папуги – Струмочок і Коко. Жили вони у хлопчика, який не дуже то й добре доглядав за ними. Він, наприклад, не завжди їх годував, і пташенята частенько були голодними.

Одного разу папуги вилетіли з клітки й залишили квартиру хлопчика на ім'я Макс саме тоді, коли він забув зачинити вікно і пішов на вулицю.

Довго пташенята летіли, стомилися дуже, аж поки не потрапили у дивовижну країну, де було розмаїття насіння, зерен, усілякої смакоти і кришталево чистої води. Папуги вирішили тут і залишитися. Вони змайстрували гніздечко, вмостилися у ньому і заснули. Коли ж наступного дня прокинулися, розгледіли, що над лісом висить тропічна сітка. Тим не менш, залишати ліс вони не захотіли.

Одного разу до лісу пристав човен з мореплавцями. На борту човна була донька капітана. Їй так сподобався ліс, що вона вирішила лишитися в ньому. Сітку вона з батьком зняла.

Тепер ліс був абсолютно дивовижний і вільний. Невдовзі дівчинка познайомилася з папугами. В них вже з’явилися дітки і вони потихеньку навчалися літати.

Папуги розповіли дівчинці свою історію про те, як їх погано годував хлопчик, у якого вони жили.

Виявилося, дівчинка знала того хлопця. Вона зателефонувала йому і вирішила з’ясувати, чому він так поводився. Той зізнався, що у нього не завжди вистачало грошей на їжу. Тоді дівчинка відправила йому кошти й запросила жити на острів. Макс приїхав і з того часу всі вони жили разом на чудовому острові, де всього було вдосталь.

Юні письменники відкрили нам свій казковий світ. У ньому несподівані герої та пригоди, добро і зло, сучасне і давнє. Вітаємо усіх учасників дитячого онлайн-марафону письменництва #stayathomewritestories!

Редакція PRO Ідеї. Головні новини маркетингу запрошує рекламні та креативні агенції підтримати Дитячий письменницький клуб та надати талановитим юним письменникам можливість бути залученими у справжні креативні проекти. Діти – наше майбутнє!