Скульптор Поліна Вербицька: Реакція на мої роботи – це досить складна штука

Поліна Вербицька – скульптор-гіперреаліст, витвори якої закарбовуються в пам’яті назавжди. 

Вона створює різні види скульптур та прикрас, але всіх їх об’єднує одна особливість – дивність. Саме так і називається бренд Поліни Вербицької – “Weird Sculpture” (англ. – дивна скульптура), який спеціалізується на витворах, які реалістично передають вигляд частин людського тіла: фігури людей, відірвані людські пальці, хворобливо викривлені зуби, зморщені обличчя, забальзамовані немовлята, посмертні емоційні гримаси. 

Безперечно, творчість Поліни не може бути непоміченою. Реалістичність її робіт настільки філігранна, що зір не може розпізнати, людське тіло перед вами – чи скульптура. 

Поліно, коли ви усвідомили своє захоплення скульптурою і з чого починали перші кроки в професії? 

До скульптури я прийшла доволі пізно. Я взагалі не розглядала її спочатку як можливий для мене тип діяльності. 

Планувала займатися живописом, тому що, по-перше, скульптура мене ніколи раніше не цікавила, а, по-друге, мені здавалося, що в мене немає потрібних для роботи зі скульптурою якостей – точності, охайності, уважності. 

Я взагалі не такого типу людина. І поки я не побачила в мережі роботи деяких сучасних скульпторів, я не розуміла, що саме так я зможу реалізувати своє творче бачення – за допомогою роботи з тривимірними об’єктами. Працюючи зі скульптурою мені довелося набувати якостей, яких мені бракувало раніше. 

Які ваші 3 улюблені роботи за всі роки?  

Насправді досить складно визначити якісь певні роботи як улюблені, тому що специфіка діяльності така, що ти найчастіше чи навіть завжди залишаєшся трохи невдоволеним результатом. 

Практична сторона реалізації завжди не дотягує до мого уявлення про те, як це мало бути. Однак, я можу виділити декілька робіт, якими я більш-менш задоволена.

Що солодше на смак – успішна виставка чи значний чек за продану роботу? 

Складно сказати, це залежить від людини й від її особистісних схильностей. Тому що успішна виставка – це про погладжування по его, це лестить тобі, твоїм думкам про себе. 

А значний чек – це завжди хороша універсальна річ, яку можна вкласти в розвиток та реалізацію якихось нових ідей, які відкладав до цього.  Мені важко визначитися, але через те, що я, мабуть, людина не дуже марнославна, тому, мабуть, чек. 

Як ви формуєте ціну на свої роботи? 

Мені взагалі було важко навчитися формувати ціну роботи, а потім з часом – на вироби. Я думаю, це характерна проблема для багатьох митців. 

Нам взагалі часто соромно говорити про гроші. Соромно торгуватися та складно відстоювати свої інтереси в цій галузі. Але мені дуже допоміг попередній досвід роботи, в часи до того, як я почала жити коштом проданих власних робіт. 

То була така робота, де тебе постійно намагаються обманути, буквально постійно. Той досвід дуже гарно допоміг мені навчитися говорити про гроші, навчитися думати про свій робочий час, про свої ресурси як про товар, який можна монетизувати, та як потрібно робити правильно, щоб мені було вигідно. Тому зараз я більш-менш практично ставлюся до ціноутворення. 

Я сплачую собі зарплату як виконавцю, як дизайнеру, як фотографу, як SMM-нику. Для цього я все розраховую і складаю вартість на базі погодинної оплати цих спеціальностей в собі. 

Ви цікавитеся маркетингом чи піаром, способами просування своєї творчості? 

Мені довелося займатися маркетингом і піаром, коли я зрозуміла, що мені вже дуже сильно потрібно щось думати та продавати свої роботи. Це було в момент досить скрутної фінансової ситуації в житті. Тому я проштудіювала матеріали про SMM, про маркетинг та навіть навчилася користуватися програмами, які відслідковують статистику, перегляди. 

Я інколи навіть жартую, що коли мені набридне займатися скульптурою, я піду працювати SMM-ником. 

У вас є власний інтернет-магазин на американській платформі Etsy? Поділіться своїм досвідом просування в цій глобальній мережі?

Я починала продавати свої роботи саме на Etsy. Ця платформа мені дуже допомогла на початку. Можливо тому, що мені зрозуміліша іноземна цільова аудиторія. 

Зазвичай, це косплейники, це блогери певної налаштованості, це чуваки, які ходять по каміконам та хоррорконам. В цілому – це люди, які надають перевагу такій естетиці. 

І знову ж таки,  оскільки це міжнародна платформа, то середня купівельна спроможність там вища, ніж в Україні. 

Я не можу сказати, що просувати свої роботи там дуже легко, але доклавши зусиль та певної роботи, з цього можна отримати непоганий стабільний дохід. 

Я знаю багато українців, які перейшли повністю саме на такий вид діяльності, тому що там доволі багато можливостей. Мені здається, що на Etsy дуже багато українців, ледь не 30% відсотків продавців – з України. Так що українці щось знають про це. 

Чому ви не продаєте уроки зі скульптури, адже ви створюєте відеоконтент і на нього є значний попит з різних країн світу? 

Я не продаю уроки, тому що я не люблю викладацьку діяльність, взагалі не бачу себе викладачем. У мене колись був досвід викладання ліплення, але це була для мене доволі важка діяльність. Я б не хотіла її повторювати. 

Також я не вважаю, що в мене достатньо технічна база, щоб когось навчати. Коли я про це кажу, мені здається, що часто люди думають, що це якась просто відмовка, але вони не бачили, як я працюю. 

Більшість робочого процесу я не впевнена в результаті, і я не впевнена, що роблю все правильно. Це майже завжди шлях якихось проб і помилок, і ти до чогось приходиш. 

У мене немає рішення, щоб я могла просто так сказати: робіть так – і у вас все вийде. 

Для вас важливо стати відомою чи заможною творчою особистістю? 

Для мене важливо стати хорошим художником. Ось так. 

Що вас надихає креативити? 

Надихає сама діяльність, тому що чим більше ти робиш – тим більше ти хочеш роботи. Під час роботи над якимись проєктами в тебе часто з’являються ідеї майбутніх проєктів. Це такий взаємопов’язаний каскад діяльності. 

І знову ж таки, від цього виникає емоційна залежність, тому що створювати щось – це дуже приємно. І я думаю, що це мало з чим можна порівняти – задоволення від створення чогось нового. І сам процес залежний від цього задоволення, ти відчуваєш бажання знову і знову переживати це відчуття. 

Чи важливо для вас, хто приходить на ваші виставки, хто купує ваші витвори, з якої вони країни? Чи цікавитеся своєю цільовою аудиторією? 

Я не можу сказати, що мені дуже важливо, хто купує або хто приходить, тому що я не проєктую себе на свої роботи. Однак, мені це цікаво. 

Коли люди розповідають про свої думки та враження про мої роботи,  мені це цікаво, тому що це допомагає складати уявлення про моє місце в суспільстві, про місце моїх робіт та що в цілому відбувається.

Чи відрізняються ваші прихильники з різних країн? 

Не знаю, як прихильники, але клієнти, звісно, відрізняються, залежно від регіону. Наприклад, Штати – це переважно дуже молоді люди, це субкультурні персонажі. Європа – це чомусь частіше дорослі. 

Цікаво, я нещодавно про це думала, що люди, які купують мої роботи в Україні, в тому числі прикраси, завжди несподіванка для мене. 

Я б ніколи не подумала, що їм взагалі може зайти така естетика. Людина абсолютно не видає свою зацікавленість в такій стилістиці, і ти ніяк не вгадаєш, що така людина може захотіти собі кольє із зубами.  

Як ви вважаєте, чому ваші роботи часто викликають бурхливі негативні реакції? Вас це ранить? 

Щодо реакцій – це така складна штука. Деякий тип робіт, наприклад, прикраси, я спеціально роблю на провокативні теми, спеціально роблю їх дещо шокуючими. Тоді, звісно, реакція на такі роботи мене ніяк не ранить і не спантеличує, адже в цьому і був задум. 

Але для мене часто стає сюрпризом, що люди негативно реагують на роботи, які я не позиціонувала жодним разом як провокативні. Люди дивні, іноді мені здається, що я взагалі людей погано розумію. Чесно. 

Чи спілкуєтеся ви із замовниками особисто? Чи виконуєте ви індивідуальні замовлення? Якщо так, яке було найцікавішим для вас? 

Так, я спілкуюся особисто. Я навіть люблю, коли хтось там приходить до мене в майстерню погомоніти. Індивідуальні замовлення виконую, якщо задум мені цікавий, коли ідея вписується в загальну стилістику моєї роботи. 

Найцікавішим, мабуть, був великий проєкт на замовлення приватного музею в Штатах – я робила бюсти шістьох  дружин Генріха VIII. Це було супердовго і доволі цікаво. Задоволенням було спілкуватися із замовником. Людина була приємна і я отримала купу кайфу від проєкту. Саме ці роботи я і назвала своїми улюбленцями. 

Якщо уявити майбутнє, в якому все буде так, як би вам цього хотілося, де б ви творили, які б роботи ви створювали?

Бачите, я, мабуть, нудна людина, я б нічого не міняла. Мені все і так дуже заходить. Я спочатку хотіла сказати щось на кшталт того, що було б круто, якщо б мені не потрібно було заробляти, я могла б займатися лише творчістю. А потім подумала, що насправді – ні, тому що мені подобається працювати. Це мене стимулює, не дає забагато спати або забагато тусуватися. 

Мій життєвий ритм зараз дуже комфортний для мене.  Я хотіла б змінити, щоб у нас був тепліший клімат і не було зими, а щодо моєї діяльності – вона абсолютно підходить до мого уявлення про ідеальний стан речей.