За статистикою 70% хоча б раз у житті відчували себе обманщиками й були впевнені, що їхній успіх, зокрема професійний, ніщо більше, ніж проста удача, яка абсолютно від них не залежить.
Ця тема є знайомою кожному з нас, і саме тому вимагає професійного розбору. З таким запитом PRO Ідеї. Головні новини маркетингу звернулися до українського психолога Ліни Тодоріки, яка спеціалізується на роботі з підлітками та дорослими.
Синдром самозванця – це?
У мене є для вас дві новини – одна хороша і друга не зовсім. Якщо вам відгукнулася тема статті, і ви приділяєте час її читанню, думаю вам би хотілось почути спочатку погану, чи не так?
Отже, погана новина полягає в тому, що від синдрому самозванця фактично неможливо позбутися.
Це особливість мислення і ваших власних вимог до себе. Вам доведеться навчитись жити з цим синдромом і приборкати його. З цього випливає й хороша новина – якщо гарно постаратись, синдром самозванця може гарно послугувати у вашому професійному й особистому розвитку.
До слова, багатьом людям бракує ефектів синдрому самозванця, і вони страждають від протилежного – їм властива невиправдана впевненість у собі, що призводить до погіршення якості їх роботи.
У статті буде декілька рекомендацій, щоб полегшити собі життя і навчитись використовувати синдром самозванця на свою користь. Будемо вчитись приборкувати завищені вимоги о себе, коли вони будуть виходити з-під контролю.
Слухай на Apple Podcasts
Симптоми синдрому самозванця
Синдром самозванця – це невпевненість у своїх силах, відсутність віри у те, що ви щось можете. Це не завжди пов`язано з професійними навичками – цей синдром зустрічається і в питаннях батьківства, і в партнерських стосунках, між друзями, й навіть коли люди бояться, що їх можуть викрити як погану людину, хоча насправді це не так.
💡 Серед успішних людей синдром самозванця зустрічається набагато частіше. Отже, якщо ви відчуваєте ці переживання, то щось ви вже змогли й зможете ще більше.
Три характерні особливості синдрому самозванця:
Які фактори ризику?
Найпоширеніші сфери, які можуть «включати» синдром самозванця:
- Здобуття кваліфікації;
- Навчання чомусь новому;
- Підвищення по службі чи на роботі;
- Материнство та батьківство.
Типи людей із синдромом самозванця:
Люди, які знаходяться у групі ризику синдрому самозванця, часто мають високі очікування щодо своїх досягнень і відчувають потребу у підтвердженні своєї компетентності.
Вони можуть стати жертвами синдрому самозванця, коли вони відчувають непевність у своїх здібностях і намагаються виглядати, як професіонали в обраній сфері.
Ці люди можуть мати тенденцію порівнювати себе з іншими, докладати зусиль для досягнення успіху та відчувати незручності від визнання своїх помилок або невдач. Вони можуть також боятися, що їх успіхи – це лише добре везіння або результат зусиль інших людей.
Для цієї групи людей важливо розуміти, що відчуття невпевненості та потреба в підтвердженні своєї компетентності є досить поширеними та нормальними, і що немає нічого поганого в признанні своїх помилок та невдач.
Типи людей, які знаходяться у групі ризику:
- Студенти, особливо старшокурсники;
- Представники науки й творчих професій, які постійно себе порівнюють з іншими;
- Дуже успішні люди або люди, які побудували карʼєру в юному віці;
- Спеціалісти, студенти університетів і аспіранти у першому поколінні;
- Люди, карʼєра яких розвивалась нестандартно;
- Представники меншин, які представляють всю групу або комьюніті;
- Діти успішних батьків;
- Підприємці або люди, які працюють самі на себе.
Звідки береться синдром самозванця?
Спочатку треба розглянути динаміку сімейних стосунків людини, хто потерпає від синдрому самозванця.
Більшість «самозванців» виросли в сімʼях, де була модель виховання «успішні брати і сестри» – постійне порівняння; або інакша модель «вундеркінд», коли батьки наділяють дитину надздібностями і очікують їх проявів успішності.
Проте сімейні стосунки не єдиний фактор, який провокує синдром самозванця. Є багато людей, які зростали в подібних сімʼях, але не почувають себе обманщиками, і навпаки, не всіх «самозванців» в дитинстві батьки вважали геніальними і порівнювали з «геніальними» братами чи сестрами.
Безсумнівно, є ще маса інших підвалин синдрому самозванця – звідки він береться, і хто може вплинути на його формування. Але у цій статті я хочу дати вибіркову інформацію, яка могла б допомогти вам впоратись з симптомами, якщо ви відчуваєте щось подібне.
Поради щодо подолання синдрому самозванця?
Памʼятайте, синдром самозванця не вважається психічним або психологічним розладом, отже не існує ніяких стандартизованих критеріїв для його діагностики та лікування.
Це особливість роботи нашої психіки і ми можемо зробити її нашим другом, навчитись розпізнавати та контролювати наші емоції і їх прояви стосовно вимог до себе.
Визнавайте факти! Як би ви не відносилися до свого успіху – визнайте, що ви щось зробили. Пропишіть ваші останні факти успіху на папері, і якими б не були ваші думки стосовно цього, фактаж вам допоможе – успіхи є, ви це зробили і це написано чорним по білому. Чим довший буде ваш список, тим краще.
Аналізуйте свої думки і переконання. Проаналізувавши список, подумайте, які думки і переконання змушують відчувати себе самозванцем. Запишіть ці думки в сусідню колонку. А тепер подумайте, яке ваше вміння або талант міг сприяти успіху, запишіть це у третю колонку. І памʼятайте, що факт успіху не можна ставити під сумнів. Факт залишається фактом!
Нижче я ділюся тактикою роботи над синдромом самозванця, яка допоможе вам впоратись зі знеціненням власних успіхів.
Усвідомлюйте свої чесноти! Припиніть ігнорувати свої чесноти, і не акцентуйте свою увагу на недоліках. Усвідомлення власних чеснот – невідʼємна частина контролю свого синдрому самозванця.
Створіть власні списки, які складаються з:
- 10 своїх найкращих якостей та сильних сторін;
- мінімум 5 речей, якими ви особливо пишаєтесь;
- 5 величних перемог у вашому житті;
- не менше 20 досягнень;
- 10 вчинків, які ви могли б здійснити, щоб допомогти іншим людям.
Завжди бережіть їх під рукою – наступного разу, коли відчуєте себе «самозванцем», перечитуйте їх і переконайтесь, що ви прекрасна людина, якою вас і вважає оточення.
Визнайте свій синдром самозванця й не бійтесь ділитися своїми почуттями. Люди, які страждають від цього синдрому з усіх сил намагаються приховати, що вони «самозванці», але розраховуються за це нескінченними докорами сумління.
Обговорення своїх почуттів принесе лише користь, і ви можете знайти людей зі схожими симптомами й підтримувати один одного. Переконавшись, що ви в цьому не одинокі, ви навчитесь сприймати синдром таким, який він є – як стан, з яким можна працювати, а не особисту характеристику собі.
Не бійтесь робити помилки. Наша культура має низьку терпимість до помилок, але кожна помилка несе хороший досвід. Ваше завдання навчитися визначати досвід навіть з помилок, і просто-таки припинити асоціювати свою особистість з помилками.
Якщо хтось ніколи не робив помилок, то ця людина не робила нічого нового.
Навіть якщо ми помиляємось це нічого не говорить про наші здатності. Будьте терплячими до власних помилок і не забувайте, що помилки не применшують ваші таланти.
Запропоновані стратегії дозволять знизити згубний вплив синдрому самозванця на вашу карʼєру та особистісне життя. Памʼятайте, що ціль роботи з синдромом самозванця, в першу чергу, полягає в зниженні його впливу на вас, повністю викорінити «самозванця» не вийде. Але вам стане набагато легше, якщо ви зможете його визнати й працювати над цим.
Також наостанок додам важливий факт, постійним синдромом самозванця страждають в більшості лише успішні люди. Отже, якщо ви маєте цей синдром, то, можливо, ви потенційно успішна людина!
Щиро бажаю вам наполегливості, удачі та вигідної синергії з вашим синдромом самозванця, можливо, саме це і є причиною ваших неодноразових успіхів та досягнень!
Слідкуй за PRO Ідеї
Щоб не пропускати нові матеріали – підписуйся там, де тобі зручно
