Стійкі Життєлюби. Клуб і Фонд, які перевертають стереотипи про старість та благодійність

Про турботу за людьми поважного віку, які потрапили в зону ризику в новому світі COVID-19.

PRO Ідеї поспілкувалися з Василем Коломійцем, головою клубу ветеранів війни, дітей війни, ветеранів праці  та воєнних пенсіонерів  «Життєлюб», про те, як живеться людині старшого віку в епоху карантину та запитали у фонду Життєлюб про роботу до та після карантину. 

Домовитися про зустріч з паном Василем було нелегко: його графік просто переповнений різноманітними цікавими активностями. Нам вдалося перехопити його після тригодинного заняття з бальних танців, і, до слова, на наше інтерв’ю пан Василь прийшов разом зі своєю партнеркою з танців. 

Пане Василю, розкажіть, будь ласка, про клуб Життєлюб?

Наш клуб був заснований у квітні  1985 році,  він об’єднує  ветеранів війни, дітей війни, ветеранів праці, воєнних пенсіонерів.  Клуб Життєлюб є добровільною громадською організацією за інтересами, без визначення їх виробничої або відомчої приналежності у віці понад 60 років.

У клубі люди поважного віку займаються танцями: вчителі, лікарі, медпрацівники, працівники дошкільної освіти, інженери, письменники, художники — різні категорії. 

І от з 1985, коли був організований танцювальний майданчик Життєлюб і клуб Життєлюб, туди почали приходити люди старшого віку. До слова, Гарік Корогодський прийшов туди у 2013 році, побачив цей наш майданчик та сказав: “Мої батьки були на цьому майданчику”. І так вирішив створити благодійний фонд Життєлюб. Він сказав: “Я буду Вам допомагати різними способами, роздавати квитки в кіно, в театри, на екскурсії водити, допомагати з обладнанням цього майданчика”. Так заснувався фонд Життєлюб, це інша організація. Ми клуб, а вони — фонд. 

Члени нашого клубу на звітно-виборчих зборах  обрали мене на посаду голови клубу Життєлюб у 2015 році. Моя задача полягає в організації всього. Якщо є якісь новини, я можу всім зателефонувати та передати їх. Якщо благодійний фонд Життєлюб дає нам квитки на автобусну екскурсію, я організовую таку поїздку. Походи в кіно, в театри, прогулянки на теплоході Дніпром, автобусні екскурсії по живописних місцях м. Києва,  запрошую людей на танцювальні композиції. Оце моя суть. Організація всіх заходів для усіх членів клубу Життєлюб.

Часто на наші танці приходили представники різних організацій, вони запрошували нас то на зйомки, то на виступи, то де-небудь потанцювати. Ми збиралися та йшли танцювати, наприклад, на Контрактову площу.

Якщо в нас якась людина захворіє, та її кладуть в лікарню, я беруся і за це питання: створюю списки, збираю кошти – хто скільки може здати (це приблизно 50-100 грн), і потім передаю цю матеріальну допомогу людині, яка хворіє та лікується. Це можуть бути 1500-3000 тисячі — така собі матеріальна допомога від наших членів клубу Життєлюб. Святкуємо разом Дні народження, ювілеї. На ці свята обов’язково зустрічаємося, вітаємо. Раніше купували листівки великі, я їх завжди підписував, купували квіти, щоб привітати наших іменинників.

“Не тільки організацією займається. Він як батько! Турбується про кожного! Телефонує, цікавиться здоров’ям, запитує, чим треба допомогти, підказує, куди звернутися, якщо може, сам допомагає. Так що він не тільки організовує, а він і піклується про нас. 

Життєлюб — закритий клуб. Маємо визначену кількість членів — 35 осіб, якщо приходять гості, то буває до 40-50 людей збирається. 

А от благодійний фонд Життєлюб охоплює усіх людей третього віку Києва, хто бажає бути в цьому фонді. Він пропонує величезну кількість можливостей для поліпшення якості життя — від харчування до комп’ютерних курсів чи мовних, та навіть роботи”, — додала партнерка з танців Людмила. 

Як себе почуває клуб Життєлюб під час карантину?

Все життя, всі роки ми зустрічалися за чітким графіком: середа-субота-неділя та у всі святкові дні на танцмайданчику Життєлюб в Гідропарку. У літній період з 16:00 до 20:00, у зимовий — з 15:00 до 19:00.  

До карантину у нас була музика, яку ще Кличко три роки тому купив за нашою заявкою. Нам повісили акустику, адміністрація Гідропарку дала апаратуру, і у нас всі ці роки була чудова музика. А через те, що почався карантин, музику не включають, тому фактично танцмайданчик не функціонує. Зараз до нас приходять деякі любителі потанцювати, беруть з собою свою техніку, флешку з музикою, і ми танцюємо. В основному це відбувається у суботу-неділю. 

Раніше фонд Життєлюб щорічно в теплий період відкривав КіноСад і ми там були активними учасниками. А з цим карантином все притихло. Поки що немає КіноСаду, не працює. 

“Було дуже активне життя: і КіноСад, і концерти, різні лекції, і ми самі по собі були активні. Нині тільки в онлайні можна щось побачити, почути: оголошують, як, коли, які курси, вебінари. Але звичного тісного контакту з фондом, на жаль, зараз немає”, — додала партнерка з танців Людмила. 

Раніше від клубу Життєлюб ми брали участь в різних заходах, показували свої танцювальні номери на Даринку, на Контрактовій площі. А через те, що наразі в нас немає ніяких таких заходів, ми стали не дуже активними.

Самі по собі приходимо в Гідропарк, беремо музику і танцюємо 2-3 години, можемо прогулятися набережною, піти на пляж, до церкви, там гарна природа, добре, свіже повітря. Ось так ми відпочиваємо.

Творчі люди всі такі, інтелігенція”, — додала партнерка з танців Людмила. 

Тренування 3 години. Як Вам вдається так багато активно рухатися?

Дуже просто. “Ми не тільки танцюємо, ми ще й спілкуємося. Відшліфовуємо кожен елемент. Комусь гірше дається, той більше шліфує, в цей час інші відпочивають. Потім знов всі разом. Це творчий процес”, — додала партнерка з танців Людмила.  

Як ви познайомилися з клубом Життєлюб? 

У 2009 році мені виповнилося 60 років, я пішов на пенсію, але ще три роки після цього працював. А потім десь до 13-го року я ходив через Гідропарк на Дніпро купатися щоліта, і якраз проходив через танцювальний майданчик Життєлюб. І там постійно приблизно о 16-17 годині вже починалися танці. 

Я роками ходив, стояв за парканом, дивився, як люди танцюють, а в 13-14 році почав заходити туди танцювати. Оскільки учасники помітили, що в мене є хист до танців, мене запросили спочатку на музичний флешмоб 24 липня 2015 року, присвячений людям старшого віку на танцмайданчику Життєлюб. А потім мене запросили і до самого клубу Життєлюб. 

У нас тут всі полюбляють танцювати. От я і сказав: “Добре, прийду”. І прийшов. Потім був виступ в Одесі, а потім, в травні 2015 року нас з Людмилою запросили на зйомки відеоролика “Серце”. 

Як ви стали актором?

“Коли ми танцювали, до нас підійшов режисер, вибрав нас на танцмайданчику, запросив”, — поділилася партнерка з танців Людмила.  

А потім я сам почав шукати в інтернеті, де можна взяти участь в зйомках. Після “Серця”, “Серця трьох” був серіал, потім “Відьма” — це багатосерійний фільм, потім “Степан Бандера”, “Юрчишини”, “Провідниця” та інші. 

Ми виступали також і на телебаченні, нас запрошували на “Сніданок з 1+1” разом з представниками музичного клубу “Деньги вперед”. 

Також я знімався в кліпах зірок, приблизно в 5-6 відео. Перший був “Бабушка” зі Стасом Костюшкіним, далі був кліп Ірини Мельник. Виконував роль нотаріуса в зйомках відеоролика “SpinCity — заповіт”, танцював зі своїм партнером по бальних танцях Людмилою Сноповою у кліпі “Казино SpinCity — весілля”. Їздив до Дніпра, де виконував роль диригента в кліпі “Дай мне” Аліси Мерседес.

Багато виступаємо, багато знімаємося: в рекламі, в кіно, у відеороликах, в художніх фільмах. Всюди, де тільки можна.

Два тижні тому в нас були зйомки в “Артеку” в Пущі Водиці, там знімали будинок для людей старшого віку. Там були представники різних вікових категорій, і вони всі до мене підходили й казали: “Ми вас бачили в рекламі”, “Ми вас бачили у фільмах”. За сценарієм там була група спецназівців, так один хлопець мене сфотографував, відправив мені світлину і говорить: “Я вклоняюся перед такими людьми, як Ви. Ви не сидите дома, Ви живете яскравим життям”. 

Виконував кілька ролей священника,  був Санта Клаусом у Львові, виконував роль Діда Мороза в резиденції Діда Мороза на ВДНГ,  виконував роль Святого Миколая. 

Ми почали спілкування з Вами у фейсбуці. Ви багато часу проводите в мережі?

З ранку до вечора. Я прокидаюсь о 6-7 годині, сиджу в інтернеті — фейсбуці, потім кудись виходжу в місто, в парк, сквер, до магазину, до бювету за питною водою, приходжу і знову сиджу в інтернеті. Тому, можна сказати, постійно онлайн. 

Шукаю, де можна знятися. Кожен день шукаю кастинги, і кожен день даю запити. 

На кастинги мене часто запрошують, а як тільки ближче до зйомок — навіть забувають зателефонувати. Ходиш на кастинги, а буває таке, що в них бере участь до 100 осіб, тому просиджуєш там 4-5 годин, вкладаєш час та душу, а тобі навіть не повідомляють результат.

Для Вас грає роль оплата?

Чим більше — тим краще. Якщо пенсія мінімальна, то як може не грати. Але, крім того, не можу сидіти вдома в 4 стінах. Я людина, яка повинна рухатися, щось робити. Якщо навіть сиджу вдома у вихідний день, нема куди піти, я можу вийти в парк, можу посидіти на лавці в скверику. Можу поїхати в Гідропарк, на набережну прогулятися, до озера.Або поїхати на Контрактову площу, вийти на набережну Дніпра, прогулятися біля Річного порту. Я за характером доволі непосидючий.

Ось ми з партнеркою Людмилою 9 травня минулого року з членами клубу бальних танців «Гармонія» на майданчику КіноСаду танцювали. Бачите, на бетоні вода. На вулиці дощ, а ми танцюємо.

Ким Ви працювали до пенсії?

Я за фахом інженер. До 90-го року я пропрацював 18 років на Київському шовковому комбінаті, був старшим майстром. Потім перейшов в лікарню, став заступником головного лікаря з адміністративно-господарської частини, далі працював заступником директора з капітального ремонту і будівництва, потім – начальником кошторисного договірного відділу, і на пенсію пішов я вже, коли працював в Укрбурвод у 2014 році. Я багато чого робив, а найбільше – в будівництві.

Що зараз Вам приносить найбільше задоволення?

Виступи, заняття з бальних танців, зйомки. 

Про що мрієте? 

Якби хто-небудь запросив мене поїхати куди-небудь за кордон, наприклад, в Італію, Швецію, Францію, Німеччину, Америку, я б із задоволенням погодився. І на зйомки, і просто так.

Хто придумав Життєлюб?

Назву і сам клуб Життєлюб заснувала Маргарита Олександрівна Кочулова. Їй зараз 91 рік. 

Її колектив, чоловіки та жінки такого ж віку, колись задумалися, де б проводити свій вільний час. Придумали, що треба організувати якийсь клуб, щоб можна було танцювати, спілкуватися, вірші читати, прозу, різні книги, загалом розвиватися. Вони разом заснували цей клуб. Багато з її ровесників вже пішло, а сама Маргарита Олександрівна — наш найстарший член клубу Життєлюб.

Василь Коломієць на своєму прикладі доводить, що люди поважного віку активні, цікаві, цілеспрямовані та шукають багато можливостей для свого саморозвитку. 

Про діяльність благодійного фонду Життєлюб у турбулентному 2020 році  нам розповів виконавчий директор Дмитро Заражевський.

Чим зараз займається благодійний фонд “Життєлюб”? 

Найперший і флагманський проєкт нашого фонду — “Обід без бід” переформатовано в постачання продуктових наборів. Простими словами – це точки роздачі безкоштовних гарячих обідів для бабусь і дідусів, але на практиці — це набагато більше, ніж просто їжа. Це так само і спілкування, і соціалізація для наших підопічних. 

Цей проєкт грає найважливішу роль в їх самовідчутті себе частиною суспільства.

У нашій родині партнерів станом на березень 2020 року було вже понад 100 ресторанів і логістичний партнер Uklon. Співтовариство СуперОнуків, так ми називаємо волонтерів в проєкті, нараховує вже близько 2 000 осіб. Саме завдяки цій синергії зусиль нам вдавалось роздавати 38 000 гарячих обідів на 13 пунктах роздачі в місяць до карантину.

Проєкт “Обід без бід” довелося тимчасово призупинити. Ми згорнули нашу діяльність буквально за декілька днів в березні, і одразу ж прийняли рішення про збір продуктових наборів для наших підопічних — необхідний мінімум їжі на два тижні. На той момент ми ще не знали, що карантин продовжать.

Вперше за нашу історію ми закрили збір в 195 тисяч грн за день. Більш того, гроші продовжували приходити, й ми зупинилися на 300 тисячах грн через півтора дня після старту збору.

Через своїх постачальників і знайомих ми знайшли необхідну кількість продуктів. Силами понад 30 волонтерів-СуперОнуків ми зібрали ці набори, й вже в понеділок, 16 березня, роздали їх в наших точках. 

Це був останній раз, коли ми під час карантину зібрали підопічних. При цьому, звичайно, ми попередили їх про те, щоб вони намагалися не виходити з дому і не контактували з людьми.

На сьогодні цей проєкт функціонує як адресна доставка продуктових наборів більш ніж 1500 підопічним у Києві щомісячно.

Ще один важливий проєкт фонду — Адресна допомога. Ми збираємо історії наших підопічних, які потрапили в складні ситуації, і в рамках цього проєкту стаємо для них родичами, яких у них немає або вони далеко. 

Велика частина історій наших підопічних стосується здоров’я, також є потреби в поліпшенні побутових умов, одязі та взутті. А іноді наші підопічні просто мріють, наприклад, про велосипед або політ на повітряній кулі. 

Крім того, в місяць фонд витрачає близько 200 тисяч грн на допомогу медикаментами, і запити на ліки зростають з кожним місяцем.

Трудолюб — це наш проєкт, який спрямований на боротьбу з ейджизмом в Україні. 

Ми віримо у важливість третього віку і в його перевагу в роботі над молодим поколінням — стійкість, стабільність, досвід. Тому ми створили цей проєкт, де команда збирає актуальні вакансії для життєлюбів, а також їхні резюме, щоб допомогти компаніям знайти свого ідеального співробітника в штат. 

Крім того, в рамках проєкту ми проводимо навчання з різних галузей, вчимо soft skills і сучасним технологіям, щоб дати підопічним можливість бути в курсі новинок на ринку праці.

Агентство дорослих моделей — наш найкрасивіший проєкт. Це перше агентство в Україні, що представляє моделей віку 50+. 

Головна місія проєкту — показати, що краса поза віком, поза трендами та поза параметрами. 

Краса — це внутрішній стан людини, його ставлення до життя.

Re-жим і КіноСад — наші майданчики активності для підопічних. Зазвичай в нас щодня проходять навчальні, спортивні та розважальні заходи для людей старшого віку на майданчиках наших партнерів, які надають нам приміщення безкоштовно. 

У теплу пору року свої двері відкриває наш КіноСад — перший в Україні хаб для людей старшого віку, відкритий фондом Життєлюб у 2017 році на Гідропарку. Він охоплює кінозал, сцену, спортивний майданчик, настільні ігри та зону відпочинку.

На жаль, цьогоріч відкриття КіноСаду не було — ми просто не можемо збирати наших підопічних через ризик зараження COVID-19. 

Як себе почуває фонд Життєлюб під час карантину?

Перше, і найважливіше — ми, звичайно, всією командою перейшли на віддалений графік роботи. Ми зрозуміли, що ставити під загрозу себе, команду та життєлюбів не будемо, адже наші підопічні — найбільш вразлива для коронавірусу аудиторія.

Найскладнішим етапом було перевести проєкти в онлайн, але нам все  вдалось. Наприклад, проєкт Re-жим, який ДУЖЕ сильно допоміг життєлюбам з соціалізацією на карантині, адже ми провели сотні онлайн-майстер класів, лекцій, наприклад, уроки англійської мови, заняття з йоги, курси з SMM, в’язання, бісероплетіння, медитації та навіть онлайн-концерти. І в цьому беззаперечна заслуга наших СуперОнуків, які надали свій ресурс і допомогли життєлюбам залишитися вдома та цікаво пережити ізоляцію.

До кінця року ми точно не плануємо ніяких офлайн-заходів для життєлюбів, а наша команда виходить працювати в офіс у складі не більше, як 5 людей на день.

Як бізнес може долучитися до фонду? Хто може допомогати?

Ми раді, коли до нас долучаються партнери, в яких спільні з нами цінності та вектори розвитку.

Ми готові запропонувати бізнесам — від малого до всенаціонального — різні можливості реалізації їхнього потенціалу корпоративно-соціальної відповідальності.
Під час карантину велика частина малих бізнесів допомагала нам максимально — ресторани переводили відсоток з продажу певних позицій, великі компанії допомагали продуктами або донейшенами.

Найбільший реалізований спільний з бізнесом проєкт за карантин — це наш продуктовий набір “Життєлюб” з Rozetka та Нова Пошта.

Також за підтримки місцевої влади ми запустили проєкт “підвішених” пакетів для Ба та Ді у всій Україні. 

«Підвішений» пакет — це набір базових продуктів для людей старшого віку, що входять до найбільш вразливої до коронавірусу категорії. Завдяки проєкту, тисячі людей старшого віку зможуть залишатися вдома і не наражати себе на небезпеку, виходячи надвір.

Механіка проста: кожен може оплатити на сайті Rozetka продуктовий набір «Життєлюб». Наприкінці дня фонд розподіляє усі «підвішені» пакети між містами, які беруть участь в ініціативі. Нова Пошта формує та  доставляє їх до соціальної служби кожного міста, а далі команди соцпрацівників та волонтери розвозять набори людям поважного віку.

За час цього проєкту Ба та Ді всієї України було передано понад 60 000 наборів.
Але це зовсім не означає, що ми працюємо тільки з великим бізнесом — ми раді й готові працювати з будь-якими ініціативами бізнесу будь-якого масштабу. Ми готові вигадувати нові проєкти та різні формати співпраці.

Як фонд Життєлюб співпрацює з клубом Життєлюб?

Наша дружба з ними розпочалась з реконструкції однойменного майданчика в Гідропарку. З того часу ми долучаємо клуб до програм і активностей фонду.

На жаль, карантин суттєво змінив життя людей старшого віку.

Втім, ми не втрачаємо надії відкрити двері КіноСаду вже наступного року і привітати всіх наших життєлюбів, з якими ми давно не бачились і не танцювали разом!