Без трудового договору шансів захистити свої права мало, але вони є, юрист Віталій Зубик про офіційні аспекти звільнення

Про мирне звільнення за власним бажанням, «рятівні групки» під час скорочення, організації-помічниці в розв’язанні конфліктів, ризики неофіційного працевлаштування та потенційні штрафи для роботодавців – інформаційному бізнес-порталу PRO Ідеї. Головні новини маркетингу розповів Віталій Зубик, юрист Адвокатського об‘єднання «Zilver», випускник юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. 

Трудові відносини, як і особисті стосунки, вимагають відповідальності сторін та дотримання встановлених правил. Розрив аналогічно може бути раціональним або ж повним проблем, нюансів, суперечок. 

Напишіть «за власним бажанням»: чому зазвичай саме так закінчується співпраця роботодавця та працівника?

Звільнення за власним бажанням є найкращим «полюбовним» варіантом звільнення як для працівника, так і для роботодавця, оскільки не несе негативних наслідків для жодної зі сторін.

Обов’язки сторін у разі звільнення за власним бажанням

Працівник зобов’язаний письмово за два тижні повідомити роботодавця перед самим звільненням.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням спричинена неможливістю продовжувати роботу, попереджати власника не потрібно. Ця ситуація має бути зумовлена однієї з обставин:

1. Переїзд на нове місце проживання

2. Переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість

3. Вступ до навчального закладу 

4. Неможливість проживання в даній місцевості

5. Догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю

6. Догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи

7. Вихід на пенсію

8. Прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин

Крім того, працівнику надано право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Проте власник не має права звільнити працівника раніше двох тижнів, якщо працівник про це не просить.

Слід зазначити, що в разі, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи й не вимагає розірвання трудового договору, власник не має права звільнити його за поданою раніше заявою. У таких випадках дія трудового договору вважається продовженою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому, відповідно до законодавства, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Крім того, роботодавець зобов’язаний провести повний розрахунок із працівником. За затримку розрахунку при звільненні передбачено відповідальність: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у визначені строки, за відсутності спору про їх розмір, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Скорочення: як затверджене законодавстом, у яких випадках працівник може оскаржити?

Варто зауважити, що Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Роботодавець зобов’язаний дотримуватися ст. 42 КзПП. Зокрема, норми про те, що при скороченні чисельності працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

•  сімейним — за наявності двох і більше утриманців;
•  особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;
•  працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
•  працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
•  учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності тощо;
•  авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
•  працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
•  особам із числа депортованих з України, протягом п’яти років із часу повернення на постійне місце проживання до України;
•  працівникам із числа колишніх військовослужбовців строкової служби тощо;
•  працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Якщо звільнили працівника, проігнорувавши це положення про переважне право залишення на роботі, сміливо можна йти в суд та оскаржувати наказ про звільнення, який виданий роботодавцем.

Про які головні аспекти повинен пам’ятати працівник, коли його звільняють на вимогу керівництва?

З огляду на норми КЗпП, при звільненні працівнику має бути виплачено заробітну плату за відпрацьований час за місяць звільнення, компенсацію за дні невідгуляної щорічної відпустки в т.ч. додаткової на дітей, а також в окремих випадках вихідну допомогу.

Щодо обов’язку компенсувати при звільненні невикористані відпустки (ст. 24 Закону «Про відпустки»), ця норма поширюється на всі випадки звільнення.

Якщо роботодавець дотримується правил виплати зарплати не менше двох разів на місяць, то залежно від дати звільнення, сума зарплати до виплати буде різною та залежатиме від того, виплачувався вже аванс за першу половину місяця, чи ні.

До того ж слід пам’ятати: працівнику має бути нараховано зарплату не нижче мінімальної зарплати (у 2021 році — 6000 грн) у разі відпрацювання всього місяця. Якщо ж працівник відпрацював тільки частину місяця, зарплату слід нарахувати не нижче мінімальної пропорційно відпрацьованому часу.

Виплата нарахованої суми має відбуватися саме в день звільнення.

Куди звертатися, якщо виник конфлікт (порушення умов) під час розриву трудових відносин?

1. Насамперед — у Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілки). Це добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної трудової діяльності. 

2. Державна служба України з питань праці є головним органом, який займається реалізацією державної політики у сферах охорони праці.

3. У разі відсутності правових механізмів у Держпраці та Профспілці варто звертатися до суду й уже там захищати свої права.

4. Європейський суд з прав людини (Ст. 55 Конституції України: кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна).

Можна сказати, що без офіційного оформлення всі права працівника висять на волосинці? Чи є шанс боротися за порушені права під час звільнення в такому випадку?

Під час офіційного працевлаштування між роботодавцем і працівником зазвичай укладається трудовий договір у письмовій формі. У ньому повинно чітко описано всі гарантії та права працівника. На ці правовідносини поширюють дію трудові правові норми.

Тому в разі відсутності офіційного працевлаштування між роботодавцем і працівником не виникає жодних правових зв’язків, що дає працівнику лише можливість «надіятися» на виконання роботодавцем своїх обов’язків, зокрема виплати заробітної плати, надання часу на відпустку тощо.

Тож дійсно, без трудового договору шансів захистити свої права мало, але вони все ж є.

Для встановлення факту трудових відносин в судовому порядку рекомендовано мати докази, які підтверджують факт того, що працівник дійсно працював на користь роботодавця. Це можуть бути будь-які письмові, фото-, відео-, аудіодокази, покази свідків. У разі задоволення позову роботодавець буде зобов’язаний оформити трудові відносини та зробити записи до трудової книжки.

Крім того, на роботодавця буде накладений штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. На сьогодні це 180 000 грн за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.