Контент без посилання на автора – український тренд?

Від автора контенту до відомого блогера, від експерта до любого користувача, який хоче стати лідером думок – контент на різні теми НЕСЕТЬСЯ, і зносить усім дах. 

Бо навіть, якщо сусідка на вулиці щось тобі про когось розкаже, то ти під сумнів той фактаж поставиш, мовляв, вона завжди все перекручує, того і того-то не долюбляє, от і меле, що в голову прийде. 

Коли дивишся по ТБ новини, слухаєш палкі виступи депутатів, політологів, людей з народу – дивуєшся, звідки то в них стільки дурощів в голові взялося, і якщо помістилося, то клепок там точно тоді нема.

Але коли відкриваєш стрічку будь-якої соціальної мережі, все стає з ніг на голову, і всі щось доводять, діляться користю, набивають свою цінність та експертизу – але чомусь ВСІ говорять про ОДНЕ й ТЕ САМЕ. Під різним соусом, різними словами, під різним світлом та декораціями, хтось впевненою дикцією, а хтось чужими завченими словами. 

У такому баняку однорідного пюре лайфхаків – важко вибрати ложкою, хто перший сказав про це, чому він так сказав, на які джерела спирався, чому він вивів з цього такі висновки, чому він та кому хоче розказати.

Ніхто не вважає за потрібне посилатися на авторів.

Тому що в нас це не культивовано, не оберігається, як слід законом, не є предметом для уваги ВЗАГАЛІ.

Але є і позитивний тренд, який прокльовується в LinkedIn. Все частіше на очі потрапляють успішні пости наших українських порадників-лайфхакерів на території професійних тем, які дізналися про ефективність інфографік, і щедро насипають постів про різні думки, використовуючи ЧУЖІ готові інфографіки.

Знаєте, як це буває, – є гарна картинка з цікавою інформацією, 1 секунда, правильне обрізання кадру скріншота, і готово – можна публікувати розумний експертний пост на цю тему.

І якщо наші "прості" люди, для кого це норма, вірять на слово, що це автор придумав і зробив таку гарну картинку, то автори контенту з-за кордону, де над цією картинкою працювала ціла редакція – від автора дослідження та дизайнера,  хто це так гарно оформив, до маркетолога, який поширював цей контент та зробив його помітним у світі інформації з метою просування компанії, і тому стежить, де і хто на неї відреагував та чи став клієнтом після цього. Адже саме так працює контент-маркетинг.

Тоді під постом українського автора зʼявляється коментар справжнього автора картинки або компанії – мовляв, будь ласка, вкажіть авторство цієї роботи, яка має авторські права. 

Тоді "автор" швиденько і без вибачень чи будь-яких пояснень, що я ж не знав, я ж просто, я ж хотів доповнити цю інформацію, я опублікував її просто так, це не комерційне використання... інші бла-бла – додає фразу до свого посту англійською про те, що всі авторські права на малюнок належать автору. 

Коли ми почнемо поважати інститут авторського права, коли для нас стане нормальним вказувати авторів до інформації, яку хтось обробив до нас, тоді інформація набуде ціни.

Адже від авторів контенту, різних експертів, спікерів на тему НІХТО не вимагає винаходу.

Це ж звичайна пиха та амбіції? Інакше, що може заперечити істину, що вся інформація – є продовженням попередньо опрацьованих тем з додаванням своїх висновків чи акцентів або просто переказана чужа думка.

Як ви ставитеся, коли поширюють ваш контент без жодного посилання на вас?